Home » Відкритий грунт, Овочівництво » Стан та перспективи овочівництва відкритого ґрунту
Фев
16

Стан та перспективи розвитку овочівництва відкритого грунту в Україні.

М.І. Ромащенко, д.т.н., академик НААНУ, А.П. Шатковський, к.с.-г.н., с.н.с.

Ґрунтово-кліматичні умови України є досить сприятливими для вирощування багатьох видів продукції рослинництва, насамперед, овочів. Саме тому згідно рішення продовольчої і сільськогосподарської комісії ООН (ФАО) Україну віднесено до числа держав, які в недалекому майбутньому мають стати донорами продовольства у світі. Безперечно цей висновок відноситься і до можливостей України в галузі овочівництва. Адже вже сьогодні за валовим виробництвом овочів відкритого ґрунту Україна входить до числа світових лідерів (табл. 1).

Таблиця 1. Виробництво овочів у провідних країнах світу

Але існуючий рівень валового виробництва (табл. 2) забезпечує лише 14-16 місце в списку найбільших світових виробників, і, що найголовніше, зовсім не відповідає ні наявному агроресурсному потенціалу, ні потребам як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.

Таблиця 2. Виробництво овочів відкритого ґрунту в Україні (без картоплі)

Роки Валовий збір,млн. тонн Посівна площа,тис. га Середня врожайність, т/га
2000 5,8 541 10,7
2001 5,9 492 12,0
2002 5,9 482 12,2
2003 6,5 483 13,5
2004 7,0 478 14,6
2005 7,5 470 15,9
2006 7,6 475 16,0
2007 7,1 467 15,2
2008 7,9 454 17,4
2009 8,3 469 17,7

Підтвердженням цьому є нинішня ситуація на внутрішньому овочевому ринку, яка характеризується різким (на 20,3%) за даними Держкомстату за грудень 2009 – першу декаду лютого 2010 року ростом цін на овочі так званої «борщової групи» – моркву, буряк, капусту і цибулю. Насправді ж ціни виросли значно більше. Так, якщо на оптових ринках у листопаді 2009 р. 1 кг картоплі коштував 1,7 грн, то в першій декаді лютого 2010 року не менше 3,5 грн. Відповідно морква подорожчала з 2,2 грн/кг до 3,6 грн/кг, цибуля з 2,4 грн/кг до 5,0 грн/кг, капуста з 1,6 грн/кг до 4,0 грн/кг. Причин такої ситуації декілька, але головними з них, на наш погляд, є наступні:

1. Структурні диспропорції в галузі. Протягом останніх 20 років відбулося переміщення виробництва овочів з колективних великих підприємств у особисті дрібнотоварні селянські господарства. Так у 2008-2009 рр. у особистих селянських господарствах було вирощено 6,5-7,0 млн. тонн овочів, а у спеціалізованих овочівницьких агрогосподарствах 0,8-1,2 млн. тонн, тобто питома вага дрібнотоварного виробництва у загальній структурі валового виробництва овочів досягає 85-90%, тоді як у 1990 р. ця частка становила 25-30%. Концентрація виробництва у дрібнотоварному секторі супроводжується низьким рівнем механізації виробничих процесів. Через це затрати на виробництво овочів у таких господарствах в 1,5-2 рази вищі, ніж у спеціалізованих крупнотоварних.

Іншим негативним наслідком концентрації виробництва в дрібнотоварному секторі є відсутність умов для високоякісної післязбиральної доробки (сортування, пакування) та зберігання овочів, що в кінцевому результаті не дає можливості формувати великі обсяги продажу, які є особливо привабливими і для внутрішнього і, особливо, для зовнішнього ринків.

2. Низький рівень технологічного та технічного забезпечення галузі. Ця проблема є практично похідною від першої, адже сучасні технології вирощування овочів у відкритому ґрунті базуються на повній механізації процесу вирощування, збирання та післязбиральної доробки, застосуванні високоякісного насіння високоврожайних сортів і гібридів, сертифікованих високоефективних засобів захисту, органічних та мінеральних добрив і сучасних систем краплинного зрошення. При цьому саме краплинне зрошення є визначальною складовою сучасних високоінтенсивних технологій вирощування овочів, так як завдяки технологічним можливостям цього способу зрошення (дозована подача води та розчинених в ній добрив і мікроелементів кожній рослині у строгій відповідності з її потребою) створюються умови для максимального використання потенціалу продуктивності сучасних сортів і гібридів. Підтвердженням цьому є врожайність овочів у кращих спеціалізованих овочівницьких агрогосподарствах півдня України, яка становить 100-120 т/га для томатів і цибулі ріпчастої; 110-130 т/га для огірка на опорній системі, 60-80 т/га для перцю солодкого та баклажанів, 80-100 т/га для білоголової капусти, моркви, столових буряків, кабачка. За досягнення такого рівня врожайності всіма виробниками овочів відкритого ґрунту їхнє валове виробництво в Україні може бути збільшено в 3-4 рази, тобто до 25-30 млн. тонн без збільшення площі посівів.

3. Відсутність належних умов зберігання та переробки овочів. Як свідчать дані табл. 2, останніми роками виробництво овочів в Україні є досить стабільним і складає 7,5-8,5 млн. тонн. Такий об’єм, якщо орієнтуватись на медично обґрунтовані норми споживання овочів на одну людину (161 кг/рік) на перший погляд є достатнім для забезпечення внутрішніх потреб. Але через недосконалі технології збирання, післязбиральної доробки, зберігання та логістики фактична норма споживання овочів в Україні складає близько 100 кг/рік на людину, тобто є майже вдвічі нижчою, ніж в країнах ЄС. У цьому контексті однією з ключових проблем розвитку вітчизняного овочівництва є проблема зберігання продукції – в Україні практично відсутні сучасні спеціалізовані овочесховища і не створено умов стимулювання цього напряму виробничої діяльності. За наявними даними забезпеченість України овочесховищами не перевищує 10% від потреби.

4. Нерозвиненість системи маркетингу продукції овочівництва. Ефективність функціонування галузі овочівництва значною мірою стримується порушенням партнерських відносин між сільськогосподарськими, переробними та торгівельними підприємствами. Причому прибутковість у ланцюгу «виробництво-переробка-реалізація» досягається, як правило, за рахунок збитковості саме виробничої ланки. В Україні до цього часу не створено і систему крупнооптової торгівлі через організовані продовольчі ринки, де покупець гарантує збут продукції на економічно вигідних умовах, а в окремих випадках навіть може виступати як замовник, який інвестує виробництво овочів.

На сьогодні в Україні діє система стихійного оптового продажу овочів. Через це ланцюг «виробник-оптовик-роздрібний продавець-споживач» перевантажено великою кількістю посередників, що значною мірою підвищує ціни на овочі. Зв’язки між виробником, оптовиком і роздрібним покупцем за такої системи не стабільні, мають безсистемний, епізодичний характер. Витрати на збут перевищують виробничу собівартість в 1,5-2 рази.

5. Низька якість продукції овочівництва. Однією з головних причин низької якості продукції овочівництва є відсутність в Україні чіткої системи сертифікації агрогосподарств за світовими та європейськими стандартами якості та норм безпеки продуктів харчування (EuroGAP/GlobalGAP Cood Agricultural Practice). Особливо актуальним це питання стало після вступу України до СОТ. Нині на ринку України є лише кілька приватних компаній, які, переважно на замовлення іноземних покупців овочевої продукції, займаються сертифікацією вітчизняних виробників овочів. Загалом же сертифікація за вищезгаданим стандартом гарантує вихід на європейський ринок. За її відсутності експорт можливий лише до країн СНД.

Проблема сертифікації є дуже актуальною і у зв’язку зі зростанням попиту, особливо за кордоном, на екологічно чисту (органічну) продукцію овочівництва. Саме в питанні нарощування обсягів виробництва екологічно чистої (органічної) продукції овочівництва з метою збільшення її поставок на експорт, Україна має значні перспективи. Але реалізація цих перспектив вимагатиме, у тому числі, і вирішення питання сертифікації товаровиробників та якості продукції за міжнародними стандартами.

6. Негативний вплив вступу до СОТ. Негативна складова вступу до СОТ для України на галузі овочівництва позначилась одразу ж через значне – у 3,3 рази зростання імпорту овочів у вартісному виразі, що стало можливим через скорочення ставок ввізного мита на традиційні для України овочі за одночасного обмеження можливостей тарифного і нетарифного захисту внутрішнього агроринку від імпортної продукції.

Таким чином, на підставі викладеного можна констатувати, що за останні роки в Україні спостерігається тенденція до збільшення виробництва овочів. Причому це збільшення відбувається не за рахунок розширення площ посіву овочевих культур, а на основі застосування сучасних технологічних досягнень, у тому числі і розширення площ краплинного зрошення. Доречно нагадати, що площі краплинного зрошення для поливу овочевих культур у 2009 р. наблизились до 40 тис. га. Саме орієнтація на сучасні інтенсивні технології, визначальною складовою яких є краплинне зрошення, дозволила збільшити середню урожайність овочевих культур в Україні з 10,7 т/га у 2000 р. до 17,7 т/га у 2009 р., тобто майже в 1,7 рази. У той же час, через невирішеність цілого ряду питань, темпи інтенсифікації галузі овочівництва не відповідають ні потенційним можливостям України, ні потребам як внутрішнього, так і зовнішнього овочевих ринків. Потенційно українські овочівники мають усі можливості стати головними виробниками і постачальниками овочів до Європи, адже наші природно-кліматичні умови значно кращі для ведення овочівництва ніж умови Іспанії, яка дає 30% овочевої продукції Європи, та умови Польщі, що вже також знайшла свою нішу на європейському овочевому ринку.

Але реалізація потенційних можливостей щодо нарощування обсягів виробництва овочів в Україні неможлива без розроблення та запровадження заходів з державної підтримки галузі. При цьому перевагу слід надавати заходам так званого «зеленого кошика», на які, згідно з правилами СОТ, не існує обмежень.

До числа таких заходів у галузі овочівництва можуть бути включені:

  • наукові дослідження, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультативне обслуговування;
  • заходи зі сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку та розповсюдження ринкової інформації;
  • заходи з удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за винятком операційних витрат на їхнє утримання;
  • заходи зі сприяння структурній перебудові сільськогосподарського виробництва;
  • заходи з охорони навколишнього середовища та реалізації програм регіонального розвитку.

В конкретизованому вигляді, на наше переконання, основними серед заходів державної підтримки овочівництва мають стати наступні:

1. Розроблення та запровадження механізму довгострокового пільгового кредитування робіт з будівництва сучасних овочесховищ з частковим або повним відшкодуванням відсотків за рахунок коштів державного бюджету.

2. Розроблення та запровадження механізму фінансування робіт з будівництва систем зрошення на основі залучення коштів державного бюджету через програму розвитку меліорації земель.

3. Розроблення та реалізація механізму фінансової підтримки створення та функціонування оптових сільськогосподарських ринків.

4. Розроблення та виконання у 2011-2015 рр. науковими установами НААНУ науково-технічної програми «Овочівництво».

5. Розроблення та запровадження системи сертифікації виробників овочів та контролю якості овочевої продукції.

6. Розроблення та запровадження системи інформаційного та маркетингового забезпечення овочівництва.

Реалізація запропонованих заходів сприятиме інтенсифікації овочівництва та дасть можливість Україні зайняти провідні позиції на світовому овочевому ринку.

, ,

Коментувати